Второгодникии за кермом

До інструкторів Києва йдуть вчитися ті, кому в автошколах права дали, а їздити толком не навчили

Чим більше машин, тим більше автошкіл. У тому числі – приватних. Адже у більшості державних майбутніх водіїв навчають на машинах з механічною коробкою передач, яких залишилося мало, зараз в основному їздять на авто з коробкою автоматичною. Дорожній рух ускладнився настільки, що багато хто самі розуміє – пора вчитися наново. Буває, додаткові уроки у досвідчених інструкторів беруть ті, хто потрапив в аварію і не може повернутися за кермо з психологічних причин. Вони готові викласти за одно зайняття від 100 до 200 грн.

– З усіх моїх учнів не змогли навчитися водити машину тільки одиниці, – говорить інструктор Вадим. – Пам’ятаєте, як в знаменитому фільмі говорилося: “І зайця можна навчити палити. Немає нічого неможливого для людини з інтелектом”. Ось і я виходжу з цього принципу. З першого ж зайняття намагаюся пояснити, що страх – почуття шкідливе. За кермо потрібно сідати упевнено, як в крісло у своєму кабінеті. Але кожного разу це повинно бути як в перший. Навіть досвідчений водій зобов’язаний забути такі слова, як “проскочу”, а вже початківець – і поготів.

Тут, правда, все дуже індивідуально: одним людям треба декілька уроків, а іншим не менше 20, але і те вони навряд чи будуть хорошими водіями. Одна пані – учениця Вадима – узяла… 60 уроків водіння. Адже не всякий ще слухатиметься вказівок! Наш співрозмовник згадав, як учив якось одну народну артистку.

– Коли вона виїжджала на зустрічну смугу, доводилося вихоплювати у

її кермо і бити по гальмах, при цьому вона устигала робити мені зауваження, – згадує він. – Я не витримав, попросив її зупинитися. Вона зупинилася з незадоволеним виглядом і дивилася на мене, гордо підкинувши брови: “Ну? У чому справа”? І мені довелося сказати прямо: “Мадам, з такою їздою ми обоє дуже швидко доїдемо до Байкового кладовища. Але я туди не потраплю, там простих людей не ховають, а вас – цілком імовірно”. Після цього актриса стала мене слухатися.

Непросто навчати і великих начальників, і чиновників. Підкорятися кому-небудь таким людям буває важко психологічно.

– Мені так і не вдалося навчити водити машину одного великого банкіра. Він, замість того, щоб стежити за дорогою і слухати команди, схоже, “прокручував” в голові немислимі фінансові операції. Швидше за все, дорожніх знаків він не бачив, та і дороги теж, – розводить руками Шумяк. – Ми промучували деякий час, а потім він повідомив, що з водієм їздити надійніше, ніж водити самому, і у нього їх цілий штат. Більше я його не бачив.

– А якщо ваш учень несподівано виїжджає на зустрічну смугу, що тоді? – запитали ми наостанок.

– Моє завдання цього не допустити. Перехоплювати кермо доводиться частенько, а ногу з педалі гальма не знімаємо увесь урок, – запевнив нас Вадим.

До речі, одно з важливих і необхідних умінь в роботі автоінструктора – не лише унікальна реакція, але і почуття гумору. Воно здатне врятувати навіть від найсильнішого стресу. А ще досвідчений інструктор любить повторювати: “Дорогу небезпечною роблять не машини, а люди”.